Публічно-шкільна бібліотека-філіал
с.Бочаниця

                                                      Село Дуліби

        За свідченням давніх документів, у  ХVІ столітті Дулібами володів Матіяс Островський. Він вважався  великим землевласником, мав чимало тваринницьких ферм. Цьому сприяли ближні від села луги, на яких росли соковиті трави.

      Починаючи з кінця  ХVІІ століття, Дуліби входили до складу Довжанської волості ( нині Хмельниччина), Острозького повіту. Через бездоріжжя, тут дуже рідко з’являвся навіть пристав, а тому за наглядача порядку і суддю був місцевий пан, а за лікаря – священник.

      Крім того у 20 - 30 – х  роках тут діяли філіали споживчої кооперації « Доброслова» зі Львова, економічного банку « Краса Стефаника», до якого прилучалися десять навколишніх сіл. Основними вкладами у цій касі були гроші і резервний фонд зерна.     

      Справжнім вогнищем культури та дозвілля тут був збудований за кошти селян народний дім, у якому місцеві просвітяни ставили п’єси, вголос читали твори українських письменників.  Все це створено руками та розумом місцевого люду було припинено з приходом радянської влади у 1939 році. Село вважалося одним з найбагатших в усій окрузі. І  у довоєнний період таки вдалося створити колгосп імені Кагановича ( 1940р.) Та він довго не протримався. Зашкодили німці.

       У війні брало участь більше сотні молодих та дужих хлопців і чоловіків, 20 з них загинуло на фронтах у складі Червоної армії та 63 – в лавах УПА. Полеглим односельчанам встановили обеліск біля приміщення сільської ради та пам’ятник неподалік кладовища.